Слова
Забуваються лінії запахи барви і звуки,
Слабне зір гасне слух і минається радість проста.
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
Але високо і недосяжно вона відліта.
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і от
Вже вона роз'їдає мої беззахисні долоні,
І огидним солодким теплом наповзає на рот.
Залишилась любов але краще б її не було.
В провінційній постелі я плакала доки стомилась
І бридливо рум'яний бузок заглядав до вікна.
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
Затихала стихала банальна вокзальна весна.
Ми помрем не в Парижі тепер я напевно це знаю,
В провінційній постелі що потом кишить і слізьми
І твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю,
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми,
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду,
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.
Акорди
(Em – Am – G – B7)
Em B7 Em Am Em
Забуваються лінії запахи барви і звуки,
Em B7 Em Am Em
Слабне зір гасне слух і минається радість проста.
G B7 Em
За своєю душею простягнеш обличчя і руки,
G B7 Em
Але високо і недосяжно вона відліта.
Em B7 Em Am Em
Залишається тільки вокзал на останнім пероні,
Em B7 Em Am Em
Сіра піна розлуки клубочиться пухне і от
Em B7 Em Am Em
Вже вона роз'їдає мої беззахисні долоні,
G B7 Em
І огидним солодким теплом наповзає на рот.
G B7 Em
Залишилась любов але краще б її не було.
Em B7 Em Am Em
В провінційній постелі я плакала доки стомилась
Em B7 Em Am Em
І бридливо рум'яний бузок заглядав до вікна.
Em B7 Em Am Em
Поїзд рівно ішов і закохані мляво дивились
G B7 Em
Як під тілом твоїм задихалась полиця брудна,
G B7 Em
Затихала стихала банальна вокзальна весна.
Em B7 Em Am Em
Ми помрем не в Парижі тепер я напевно це знаю,
Em B7 Em Am Em
В провінційній постелі що потом кишить і слізьми
Em B7 Em Am Em
І твого коньяку не подасть тобі жоден я знаю,
G B7 Em
Нічиїм поцілунком не будемо втішені ми,
G B7 Em
Під мостом Мірабо не розійдуться кола пітьми.
Em B7 Em Am Em
Надто гірко ми плакали і ображали природу,
Em B7 Em Am Em
Надто сильно любили коханців соромлячи тим,
Em B7 Em Am Em
Надто вірші писали поетів зневаживши зроду,
G B7 Em
Нам вони не дозволять померти в Парижі і воду
G B7 Em
Під мостом Мірабо окільцюють конвоєм густим.